Главная страница
Главный редактор
Редакция
Редколлегия
Попечительский совет
Контакты
События
Свежий номер
Книжная серия
Спонсоры
Авторы
Архив
Отклики
Гостевая книга
Торговая точка
Лауреаты журнала
Подписка и распространение




Яндекс.Метрика
 
подписаться

Свежий Номер

№ 10 (24), 2006


Днепропетровск на карте генеральной. Поэзия на украинском языке.




Ірина МАЗУРЕНКО



ЗАСКНіЛО СЕРЦЕ



* * *

Отерпла від задухи ніч
Жаріла скиба гарбузова
Над гетто трупоїдів-хмарочосів
Що душі розпорошували денно
Заскніло серце
Темрява забилася у груди
На тоскне сяйво ліхтаря
Кажан впурхнув



* * *

А. Соколенко

Скреготіння
Ампутація
Ампутовано
Мільярд звивин
У мізках двоногих
Голови
Кінцівки котяться
Катам
Під закаблуки
Скорботно
Скорбота
З плакату грайливо
Тут за безцінь обрізаються душі
На мотузку з савану
Спустився Бог
Пустеля
Помин
На асфальті
Птах
Із виплаканими очима
Несила йому



* * *

Миршаве
Без`язике місто
З імперського обличчя
Дупа
Обліплене брехнею
Гадючої мімікрії
Недоїдками жебраєш
Тебе випереджає
Тваринний жах Раба
Ти
Антитеза Раю
Ти
Антипод Життя

Ти
Мрець
Ти
Каїн



* * *

О. Нем`ятому

Тепер
Голова червона
Окремо від тіла
Тамплієре
Боляче
Дивно
Акацій
Іржаві
Крицеві цвяхи
Голки
Під нігті
Чорній землі



* * *

В. Пiдмогильному

Хіба заборонено
В ночі
Чи сніг ішов тоді
Слухати
В центрі
Провінційного міста
Нудотно-солодке караоке
Про якусь-то Жанну
На запльованому насінням
Жуйкою
Суржиком
Немовби більма
Малясовому майдані
З атавістично-рудиментними
Рундуками
Що підперезані
Хвостами пацюків
І запиваючи лютневу тугу
Сповідальною горілкою
Чи сніг ішов тоді
Промовляти
«Очевидно є люди, що можуть згадувати своє життя як суцільну смугу радощів…»



Те, що створюЄ вiдчуття...

Осінній плач над ними
Ще напівживими
В цитриновій прозорості
Долоней листя
Горіховому дрожу за вікном
У скімленні стурбованих синиць
Крижинках невагомих павутинок
І тіні світло-сірі
В проваллях карооких
І скло між всесвітом
І одинаками
І пошерх смерті в мент
Привабливіший ніж життя



Сон 1

Вельмиповільний «цок»
Цвяшків — секунд
Все більше
Ллється білого
Поміж штрихами
На спорожнілому папері
Мрець — дзиґар
Обличчя маревом
Зі стелі
Засліпнучи біжу
З високої гори
Сніг ссе
Немов в багнюку
Ноги
Сітка поту
Страхіття блякле
Крок невірний
Урвище
Внизу весна
Серед людей і згуків
Опудало твоє
З синявого зимового пальта
Пологи нетерпця
Задушливо — хижачим
Сургучем
Мук виверження
Почепили
Чекай



* * *

Зреклася
Глибині колодязя
Що сховом був від себе
Та від марнолюбства
Просякнута
Твоїм дощем
Краплинно-золотавим
Струмінням місяця
В хиткому суголоссі тиші
Під білокрилою косинкою
Пішла собі



* * *

Сонячний човен
Оповитий
Прохолодною мушлею мого тіла
Висне в отруті
Медового сновидіння
Обрієм
Спекотного степу
Танучого
В невагомій блакиті
Крилець метелика
Дзенівської флейти



* * *

Хрести
Хрестом
Хрести
Порфіра крапель
Горобини
Супокій
Коливання світла
З вітрил солом`яної верби
Лискучої ворони
Антисвіт
І каяття



* * *

Мовчалезносмутне золотіння
Філіжанки
Чорної
В куряві уламків сновидінь
Гіркуватих чаїн
Вуст твоїх їй бракує



Ирина Мазуренко — поэтесса. Родилась в 1960 году. Окончила Днепропетровский государственный университет. Работает научным сотрудником музея Литературное Приднепровье. Автор книги стихов «НапЁвтони» (2000), «Те, що створю вЁдчуття» (2005). Стихи также публиковались в альманахе своевременной литературы «СТЫХ» (г. Днепропетровск).